ЗНАЧЕННЯ АДАПТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

В ЖИТТІ ПІДЛІТКА

Адаптація – це процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

   Розрізняють наступні види адаптації:

·              біологічна адаптація - пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища.

·              психологічна адаптація - система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у колективі вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного колективу.

·              соціальна адаптація - активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу. Адаптація соціальна має дві форми: активну (індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації); пасивну (не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності).

Ми з вами детальніше будемо досліджувати саме розвиток психологічної адаптації п’ятикласників до нового середовища, нового учнівського та педагогічного колективів.

   Суміжно з поняттям «адаптація» розглядається таке поняття як «адаптаційний синдром» - це сукупність реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи. Саме від перебігу адаптаційного процесу залежить розвивається чи не розвивається адаптаційний синдром у дитини.

   Позитивний адаптаційний процес відповідно багатьом дослідженням та спостереженням формується протягом 3-х місяців і в свою чергу ділиться на певні етапи:

1.           орієнтовний – коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов’язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною емоційною напругою. Відбувається так звана «психологічна буря» - це сльози, небажання йти до школи, імітовані хвороби. Триває ця реакція перші 3 – 4 тижні.

2.           нестійке пристосування – коли організм починає шукати і знаходить певні оптимальні варіанти на негативний вплив. «Буря» починає вщухати. З'являються нові товариші, підвищується впевненість та зацікавленість в навчанні. Це впродовж наступних 2 – 3 тижнів.

3.           період відносно стійкого пристосування – коли організм дитини знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження та проблеми. Відбувається це протягом наступних 3 – 4 тижнів.

Якщо всі ці етапи проходять легко і не несуть ніяких негативних проявів в поведінці чи здоров'ї дитини, то можна сміло говорити про нормальне проходження адаптаційного процесу, якщо ж ні – то з'являється загроза дезадаптації, внаслідок чого проявляються непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня, що виявляються в:

·              підвищенні тривожності та емоційної збудженості;

·              зниженні комунікабельності, самоконтролю;

·              з'являється почуття неповноцінності у стосунках з товаришами, педагогами;

·              спостерігається зниження успішності;

·              можливі скарги на постійне погане самопочуття;

·              втрачається інтерес до навчання.

Дезадаптовані діти – ті, хто, за словами В.Е.Кагана, «не змогли знайти своє місце в просторі спілкування, на якому вони б були прийняті такими, які вони є, в людській ситуації, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, людський потенціал та можливості самореалізації».

Перехід з початкової школи до гімназії – один з найскладніших та найвідповідальніших моментів у житті дитини як у фізіологічному, так і в соціально – психологічному сенсі.

   У житті дитини змінюється все: обов’язки, режим, оточення.

Багаторічне спостереження психологів та педагогів свідчать про те, що цей етап неминуче пов'язаний із зниженням успішності, хоча й тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя.  Однією з причин виникнення проблем є нездатність учнів впоратися зі збільшеним, порівняно з початковою школою, обсягом домашніх завдань, адаптуватися до вимог вчителів – предметників. Ситуація новизни завжди є для людини тією чи іншою мірою тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах дискомфорт – через невизначеність уявлень щодо вимог вчителів, особливостей та умов навчання, щодо цінностей і норм поведінки в колективі, чинників, які впливають на якість навчання в 5-му класі. Це фізіологічні зміни, психологічні новоутворення підліткового віку та особисті проблеми школяра.

   Період навчання в 5-му класі співпадає з розвитком підліткового періоду або його ще називають «середньо шкільним». У цей час під впливом інтенсивного функціонування залоз внутрішньої секреції збільшується збудженість центральної нервової системи підлітка, що виявляється у підвищеній дратівливості,  надмірній образливості, нестриманості.

  Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій проявляються стосунки підлітка з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності. До раптових змін настрою можуть призвести погана оцінка, розчарування в другові, неуважність дорослих до інтересів і почуттів, нетактовний спосіб втручання в його емоційне життя. Колектив має важливе значення у формуванні особистості підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини.

   В свою чергу відбувається значний  розвиток психіки та пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.  Пам'ять набуває більшої логічності, довільності й керованості.   Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.

   Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі.

   Саме в цей критичний момент, коли відбувають зміни в фізіологічному та психологічному розвитку, а в додатку ще й адаптаційний процес, ми з вами досвідченні спеціалісти повинні враховувати всі індивідуальні особливості кожного гімназиста, щоб правильно надати йому необхідну підтримку та допомогу.

Рекомендаційні поради батькам:

-               завжди підтримувати дитину у її починаннях

-               формувати повагу як до самої себе, так і до близьких людей

-               відчувати почуття та емоційний стан дитини, вчасно надавати допомогу

-               пам'ятати, що не лише сімейне виховання, але й педагогічне формує в дитині ОСОБИСТІСТЬ.

З переходом до п’ятого класу дитина вперше стає повноцінним суб'єктом своєї індивідуальної діяльності, яка є реальним проявом феномена дорослості у школярів молодших класів. Перед нею розкривається соціальна функція навчальної і педагогічної діяльності, усвідомлюються її цілі та засоби, що відбивають інтереси його особистості.

Таким чином, можна стверджувати, що початок підліткового віку, з його перехідною формою, складають сприятливі передумови для становлення нового типу свідомості – Людини – Доросла, Людина, яка хоче досягнути більшого. Саме цей кризовий період переходу від дитинства до дорослості є основним засобом формування світогляду, що постає перед учнями у своїх проблемах та страхах. Це період вибору: «Якщо захочеш – то зможеш, якщо не можеш – то хоча б спробуй!».

  Саме у школярів п’ятих класів  з'являється можливість скласти дійсно цілісне уявлення про світ і про самого себе, показати себе готовим до змін, які матимуть місце в майбутньому, бути готовим до нових зустрічей, злетів, перемог, а можливо й невдач, що дає змогу на наступному віковому етапі, в юнацькому віці, усвідомлено вирішити проблеми, відповідально ставитись до  вибору життєвого шляху.